Якщо ви вирішили купити саджанці полуниці, майже марно читати описи сортів полуниці. Тільки посадивши вуса полуниці у себе на ділянці і організувавши їм хороші умови, ви зможете вибрати свої власні кращі сорти полуниці, вважає Павло Траннуа. Але деякі зарекомендувші себе сорти все ж називає.
Морозостійкі сорти полуниці — що це значить?
Морозостійкість — це взагалі досить розпливчасте поняття, так як вважається, що полуниця (садова суниця) як культура вже не витримує без снігового покриву зниження температури більше -10°С. Проте в нашій країні такі умови бувають не те що взимку, але і в травневі заморозки, а інший раз кущі в грудні і січні взагалі без снігового покриву витримують і -25°С і нижче.
На моїй практиці при самих різних зимах не траплялося такого, щоб який-небудь сорт звичайної полуниці (садової суниці) взяв би і до весни повністю загинув (а ось з сортами ремонтантної полуниці таке траплялося). Звичайно справа обмежується подмерзаниями: на одному сорті більше випадів, на інших поменше, а на якихось зовсім немає — ось і всі відмінності в зимостійкості за сортами. А так все потім дають ягоди.
Коли читаєш описи сортів полуниці в каталогах, то часто в них зазначається, що для нашої країни «даний сорт недостатньо зимостійкий». (Якщо бути точним, то зимостійкість включає не лише здатність переносити сильні морози, але і здатність проходити неушкоджено через зимові відлиги, тобто переносити нестійкі зими, коли рослини можуть днем прокидатися від нежданого тепла, а потім дивуватися нічним морозом.)
Як змінювалися сорти полуниці зі зміною клімату
Примітно, що наші зими змінилися, стали м’якшими. Раніше, ще за часів мого дитинства, в 1970-е, сніг по коліно залізно випав в вже на початку листопада, і так було кожну зиму, це було нормально. На листопадові демонстрації люди ходили в шапках-вушанках і зимових пальто. В ті часи на колгоспних полях і на присадибних 6 сотках сформувався свій сортимент полуниці сорти, які добре пристосовані до зимівлі під високим заметом.
До 1990-м все змінилося. Поступово стало можливим всю зиму проходити в кросівках, що раніше неможливо було собі навіть уявити. Тепер добре, якщо перший стійкий сніговий покрив сантиметрів 10 встановиться до Нового року, а то часто сніг випаде, то зійде — і так до січня. Полуничні кущі по кілька разів за зиму оголюються в грудні і січні.
І в тому числі з цієї причини у нас змінився сортимент, виведені нові, більш підходящі для цих умов сорту. Одночасно прийшли нові сорти з Європи, так як наші зими віддалено нагадували європейські. І все-таки вони далеко не європейські, і морози під -40°С трапляються.
Деякі «європейці» у нас навіть районовані, але все-таки їх зимостійкість нижча, ніж у вітчизняних. Тому я вважаю кращою комбінацією, коли на ділянці є і вітчизняні, і закордонні рослини, і закликаю не відмовлятися від сорту, якщо він значиться за описом як недостатньо зимостійкий. Спрацює комбінація: у європейських сортів часто смачніше ягода, але ж в окрему зиму вирішити все може елементарна витривалість.
Так, коли саджаєш поруч, скажімо, два пізніх сорти полуниці — Альфа (один з найкращих вітчизняних по сукупній стійкості до всього, що тільки може взагалі загрожувати полуниці) і Кармен (чеський сорт, теж дуже гідний), то навесні вже відразу видно різницю за загальним виглядом і за кількістю випадів: Альфа ціла і неушкоджена, великі кущі, листя повністю збереглися, вийшла з-під снігу великої і зеленою, а на Кармен кілька випадів, листя частково тьмяні і приблизно 20% кущів «полудохлі».
Такий стан плантації навесні нормально для прижилихся у нас в країні європейських сортів, потім вони швидко відновлюють листя, добре цвітуть і в цілому яскраво плодоносять, просто доводиться миритися з деякими випадами заради високої якості ягід. І звичайно ж, слід по можливості допомагати їх зимівлі.
Корисно знати закономірність: молоді рослини краще переносять зиму, ніж дорослі. У кущів після двох врожаїв деякі ріжки вже занадто випирають з грунту, вони легше підмерзають, тому на дорослих плантаціях може бути більше випадів. Зимівлі таких дорослих кущів допомагає підгортання свіжою землею.
Найсмачніші та врожайні сорти полуниці
Невелика кількість зимових випадів частково компенсується тим, що в розрідженій посадці поліпшується плодоношення. Заради смаку плодів можна піти на ці скромні жертви, так як смак свіжих ягід — це найперша характеристика сортів колекції особистого саду.
За смаком з кращих сортів можна назвати як приклад англійську Пандору, канадський Баунті, голландський Полку, вітчизняні Кокинская зоря і Цариця.
«А все-таки, найбільш високої врожайності, хоча б в якості прикладу?» — нагадають мені прагматики саду. Для них я вже згадав пізні сорти Альфа і Кармен (я адже теж прагматик і теж ціную, крім смаку, і валовий збір), і для контрасту згадаю як високоврожайних ранні сорти Чудова і Кокинская зоря.
У 1990-х роках в країнах Європи виробники полуниці вибирали такі сорти за високу врожайність і стійкість до сірої гнилі: Баунті, Зенга Зенгана, Зефір, Йонсок, Корона, Мармолада, Полку, Редгонтлит, Тенира, Холідей, Ельвіра та ін. Це всі знайомі нам сорти, вони в той же час потрапили до нас в країну і досі є у продажу. З’явилися сорти більш пізнього покоління мають практично таку ж врожайність.
Що робити, якщо ви незадоволені сортом полуниці
Коли дізнаєшся детальніше історію створення кожного сорту, дізнаєшся, скільки праці, часу, земельних площ було вкладено в його створення, то пропадає бажання мимохідь капризно лаяти сорти, як це прийнято в середовищі рослинників. Може бути, це сам не дотягуєш?
І хочеться кожен підвернувшийся тобі сорт довести до розуму і побачити його в тому шедевральному стані, який захопив селекціонера. Адже тільки так і народжуються сорти: вибирається те, чого раніше не було, те, що в чомусь перевершує вже наявне і що багато фермерів точно захочуть вирощувати і окуплять високі витрати (вартість виведення нового сорту за кордоном в середньому традиційно оцінювалася в 1 млн доларів).
Поганих сортів немає, і це позначається навіть на дуже дальньої дистанції. Просто деякі сорти були створені в рамках дуже вузького завдання, поставленого замовником, і їх головне достоїнство не завжди оцінить рядовий садівник.
Так, згаданий сорт Зенга Зенгана був створений в 1940-х роках в Німеччині суто під заморозку. У нього тверда ягода, добре виходить з морозильної камери, — це його головна перевага, втім, як і значна врожайність і невибагливість.
В якийсь період Зенга Зенгана стала комерційним сортом-лідером німецької індустрії. Завдяки величезній швидкості вусоутворювання, а значить, копійчаної дешевизні садивного матеріалу, цей сорт у 50-60-ті заполонив всю Європу, включаючи нашу країну.
Якщо порівнювати її з більш сучасними десертними сортами, у яких смачніші свіжа ягода, то вона програє. А в заморожуванні виграє досі, якщо брати сукупні переваги цього сорту для нашої країни: висока стійкість як до зимових морозів, так і квіток до весняних заморозків.
Схожа історія з нашим сортом Фестивальна. Він створювався в 50-ті роки як невибагливий, пластичний до ґрунтових і кліматичних умов і при цьому високоврожайний сорт — і перетворився на сорт-лідер на кілька десятиліть. Після цього огульно стверджувати, що всі більш пізні сорти краще Фестивальній, я б не став.
Одним з головних козирів Фестивальної вважалася висока зимостійкість: вона зимувала майже без випадів, виробник не втрачав грошей на поступове скорочення поголів’я на своєму полі. У садах наших дачників, куди вона, зрозуміло, потрапляла з колгоспних полів у величезних кількостях, Фестивальна проявила себе слабкіше.
Справа в тому, що колгоспні агрономи мирилися з таким її недоліком, як слабка стійкість до сірої гнилі, успішно виходячи з положення за допомогою хімічних обробок, а на грядках дачників сіра гниль пожинала свої жнива більш капітально. Добре пам’ятаю, як при звичайному дощовому червні половина, якщо не більше, врожаю гинула. Знати б тоді, що традиційна щільна посадка для таких сортів не годиться! Ех, в один ряд треба було садити, втрати скоротилися б…
Сучасні вітчизняні сорти полуниці
Як би те ні було, а з тих далеких пір ситуація радикально змінилася завдяки методичної роботі наших селекціонерів. Так, С. Айтжанова вже до 2005 р. створила цілу плеяду сортів-невбивайок, стійких до всіх головних напастей (хвороби, включаючи сіру гниль, морози, зимові відлиги, суничний кліщ, нематода): Цариця, Альфа, Русич, Кокинская зоря, Витязь, Славутич, Соловейко, Росинка. Це лише як приклад.
Одні тільки ці сорти за 10 останніх років в різних умовах середньої смуги підтвердили свою неабияку стійкість, а за цей час до них додалися інші сорти, які ще не можна вважати повністю такими, що пройшли випробування. При цьому Цариця разом з Соловейком очолює список найбільш великоплідних сортів (зі слів самого автора — Світлани Дмитрівни).
Потім у нас були виведені сорти самого останнього покоління, новинки, які створювалися вже як вдосконалені перераховані. Вони з’являються на ринку тільки-тільки, і їх ще масово не зазнали. Так, у нещодавно з’явившимся сорті Берегиня один батько — мама — згадана вище неубивайка-Соловейко і голландський тато Индука (сорт, відомий своєю врожайністю).
Берегиню як новий сорт вибрали за вдале поєднання батьківських якостей — це приклад наших перспектив. Але лише приклад, бо не скрізь в середній смузі ви її так просто купите: Берегиня вважається перспективним сортом для Центрального регіону, так як поєднує посухостійкість, жаростійкість, врожайність і стійкість до хвороб і шкідників, а ось зимостійкість у неї середня, отже, продавати її плодові розсадники будуть не де-небудь, а саме в Центральному регіоні.
Авторська стаття
З книги «Полуниця без помилок»
