Вибираючи сорти полуниці, ми замислюємося про урожайності, морозостійкості, але рідко — про те, чи вистачить полуниці тепла на наших грядках. Про те, як допомогти ягіді полуниці дозріти, що таке теплові зони і сума активних температур, розповідає Павло Траннуа.
Теплові зони ще називають зонами морозостійкості, або кліматичними зонами, і на європейській карті показують у вигляді діаграм різного кольору. У середовищі рослинників часто посилаються на ту чи іншу теплову зону, вони йдуть під номерами. Росія знаходиться в самих крайніх, самих холодних зонах — в 3-й, 4-й і частково 5-й, голландці та німці зі своїми сортами полуниці — в 7-й, а англійці і французи — в 8-й і 9-й. Відмінності у кліматі у нас колосальні, там набагато тепліше в середньому за рік!
Вдумайтеся: різниця між сусідніми цифрами вже велика. Між 4-ї (Москва, Казань) і 5-й (Київ, Мінськ) різниця в теплі безсумнівно велика (Санкт-Петербург теж знаходиться в 5-й зоні, звідси і сорти там рекомендовані свої). Різниця ж між 4-й зоною і 7-8-й колосальна. І сортів полуниці, що потрапив до нас звідти, ледь-ледь вистачає тепла.
Ось для чого можуть знадобитися ці знання. Наприклад, коли я раджу навесні згрібати в бік шар утеплювальній мульчі, хтось заперечить: «Дозвольте! Але ж повільне відтавання грунту можна використовувати: пізніше ми отримаємо ягоди на цій грядці і тим самим продовжимо собі період споживання полуниці!».
Дивитися потрібно на картину в цілому: ягоди будуть, а от як потім кущі встигнуть закласти нові квіткові бруньки, підготуватися до зими? Їм для повного циклу і так у нас ледь-ледь вистачає часу. Не забувайте, що ми вирощуємо сорти або європейські, або створені на основі європейських — їм в загальному-то всім не вистачає у нас тепла.
Кращі сорти полуниці для Москви і Санкт-Петербурга
Так, сорти полуниці теж пов’язані з тепловими зонами. Для країни не можна скрізь рекомендувати одні і ті ж нібито найкращі сорти: занадто велика протяжність і занадто багато неоднорідного ландшафту навіть в одній тільки нашій середній смузі.
Так, коли московські дослідники (ВСТИСП) проводять багаторічне наукове порівняння 100 найбільш популярних у країні сортів полуниці, то серед кращих за врожайністю і при цьому по стійкості вони називають одні сорти (Валента, Дукат, Индука, Кама, Єлизавета, Мармолада, Пандора, Примела, Таго). А пітерські дослідники (ВНИИР їм. Н.І. Вавілова) після аналогічних досліджень приблизно тих же сортів називають свої (Дивна, Зеніт, Кардинал, Надія, Сударушка, Сюрприз олімпіади, Талка, Фестивальна, Холідей, Ханиай, Царскосельская, Юнія Смайдс). Воно і зрозуміло, довжина світлового дня в Ленінградській області влітку більше, а зима дещо м’якше, ніж в Московській.
А в Черноземье додається фактор посухостійкості, тут дослідники (ВНДІ їм. І. в. Мічуріна) після сортовипробування наводять список вже своїх найбільш виграшних сортів (Глускер, Дивна, Олімпія, Пам’ять Пушкіна, Селекта, Сударушка, Хедлі, Фестивальна ромашка, Ельвіра).
Ці порівняльні дослідження я наводжу лише для прикладу: вони проводилися приблизно в один і той же час, відносно недавно, на початку 2000-х рр. І хоча в їх списки не потрапили самі сучасні сорти, виділені ними від цього гірше не стали і нікуди не зникли, вони сьогодні вільно продаються і для кого-то послужать надійним компонентом колекції.
Чорний укривний матеріал для полуниці: навіщо?
Отже, мінімальна сума активних температур для полуниці як плодової культури лежить в межах 1600-1800°С. Це рівень приблизно Московської області, а сильно північніше, виходить, тепла вже може для полуниці не вистачати, так як цей показник там нижче.
Показник так званої необхідної суми активних температур означає, що рослині полуниці для його повноцінного циклу, для повного розвитку потрібно за весь вегетаційний період набрати це кількість градусів за принципом скарбнички. Сам механізм підсумовування, починаючи від температури на 10 °З, ми тут розбирати не будемо, він пересічному садівникові не потрібен. Тим не менше для загального розвитку вам про цьому показнику знати не завадить, він кількісно переконує більш уважно стежити за температурним режимом свого клубничника.
1600-1800°С — це мінімальний показник. Не оптимальний, а мінімальний! Це означає, що нижче опускати його вже ніяк не можна, а от вище — будь ласка, можна, і навіть вітається. Тому і прозора плівка у вигляді тунелю для ремонтантної суниці або чорна плівка на поверхні землі для звичайної полуниці (садової суниці) дають у нас приблизно вдвічі більше врожаю.
Для кожного регіону, навіть для кожного міста відомо середнє значення суми активних температур (його можна без праці знайти), щоб плодівники могли заздалегідь прикинути, чи можна вирощувати у себе ту чи іншу культуру, той чи інший сорт. У середній смузі цей показник балансує на грані для культур південного походження — для багатьох сортів яблуні та груші, винограду, абрикоса та черешні: вдале спекотне літо все буде нормально, а в холодну вони просто не доберуть тепла, і ми залишимося без врожаю.
Те ж можна сказати і про полуницю. Тут не тільки не можна ось так просто віддавати дорогоцінні градуси тепла «скарбнички», але навпаки, намагатися садити полуницю на довгому прямому сонці і дозволяти його променям днями прогрівати чисті від трави міжряддя. Інша буде полуниця, я вас запевняю!
І якщо в Чорнозем’ї ще можна говорити про якийсь перегрів, про страждання цієї культури від спеки (що частіше перебільшено: полийте зайвий раз в період спеки, і не буде «страждання»!), у середній смузі ніякого перегріву на сонці бути не може, тут тепла ледь вистачає.
Авторська стаття
З книги «Полуниця без помилок»
