На форумах часто можна зустріти змістовні бесіди майбутніх мам про перебіг вагітності і майбутніх пологів. Папи в подібних спільнотах – рідкісні гості. Більшість з них вважають цю тему виключно жіночою, і навіть якщо вони і цікавляться нею, то вже точно не поспішають ділитися своїми думками та переживаннями про очікування та народження дитини.
А що якби існував сайт «чоловічих пологів», де чоловіки ділилися своїм досвідом переживання вагітності і пологів дружини, коханки або коханої жінки? Було б цікаво дізнатися їх ставлення до процесу дітонародження. Але поки такого немає, психолог Олена Цитрава поспілкувалася з чоловіками, які не побоялися відповісти на вкрай інтимне для них питання – що вони думають про пологи?
Вадим К., 55 років
«О! Про пологи я не просто думаю… Я сказав би, що практично сам народжував. Цей день не забуду ніколи! У моєї дружини почалися передчасні пологи і довелося викликати швидку допомогу. На жаль, мене в цей момент не було поруч. Мені подзвонила теща і повідомила, в який пологовий будинок відвезли дружину. Я кинувся слідом за швидкої, але наздогнав її тільки, коли вона вже під’їхала до роддому. Недовго думаючи, я з розгону увірвався в «швидку»… Далі все було як в уповільненому фільмі… Дружина народила прямо в машині… Картину, яку я побачив, що моя психіка не витримала… В почуття мене привели слова досвідченого лікаря: Папаша, непритомність вам не допоможе! У вас двійня! Ось так ми з дружиною народжували наших хлопчиків».
Ігор Д., 25 років
«Про пологи краще не думати… Особливо чоловікам. Це не для нашої тонкої душевної організації. Не дарма ж мудра природа нагородила цыэю здатністю жінок. У мене ще немає дітей, так і дружини поки теж немає, але, думаю, що і коли вона з’явиться, я волію не знати, і тим більше не бачити, як протікає процес пологів. Хоча я усвідомлюю, як важливий момент народження дитини, і теоретично розумію чоловіків, які виявляють бажання бути присутнім при пологах. Я ж, боюся, з цим не справлюся. Не хочу, щоб моя дружина стала передчасно вдовою, а новонароджена дитина – сиротою».
Тарас У., 19 років
«Я волію не думати ні про пологи, ні про дітей. Мені більше подобається процес «дітороблення», і взагалі не подобається процес дітонародження. Не хочу про це думати. Нехай думають про це жінки, бабусі, лікарі. Це не чоловіча парафія. Тепер можете закидати мене камінням».
Артур Т., 31 рік
«Нещодавно я став батьком прекрасної дівчинки. Крихітна, беззуба, гучна, але чарівна татова донька. Чесно, про пологи я не думав. Я дбав, виконував забаганки вигулював свою вагітну дружину, а пологи мені здавалися дуже далекими, і дуже… не моєю справою… чи що. Але у долі дивне почуття гумору. Вона вирішила, що це дуже навіть моя справа. Води у дружини відійшли, коли ми гуляли по набережній. За строками було начебто ще зарано, але дитина так не думала. У пологовий будинок ми поїхали разом. Кинути її там одну я не зміг. У «пологові» подробиці вдаватися не буду. Скажу тільки: я їх бачив. Чесно, в певні моменти мені здавалося, що це останнє, що я бачу в своєму житті. Але нічого, оклигав… Тепер я досвідчений, і за сином, думаю, теж поїдемо в пологовий будинок з дружиною разом».
Влад С., 39 років
«У нас з дружиною троє дітей – два синочка і лапочка дочка. Так що про пологи я думав як мінімум три рази. Але тільки думав. Народжувала дружина усіх трьох без моєї активної участі. Я маю на увазі партнерські пологи. Ми відразу і без образ з дружиною домовилися, що я присутнім не буду. Складно було з першою дитиною, другі два народилися швидко, без ускладнень і всяких там татусів, які падають в непритомність біля породіль. Я не впевнений у міцності моєї нервової системи, тому не хотів ускладнювати життя ані дружині, ані лікарям».
Богдан А., 43 роки
«Бували… Знаємо… Коли моя дружина виношувала і народжувала дітей, мені здавалося, що це я вагітний, і я народжую. Тому про пологи я думав більше, ніж моя дружина. Підозрюю, я її навіть починав дратувати своєю тотальною включеністю в процес і першої, і другої вагітності. Тому, коли прийшов термін народжувати, вона категорично заборонила мені приймати участь в пологах. Навіть погрожувала підкупити лікарів, лише б вони мене не пускали в родзал. Не знаю, було б мені легше пережити, якби я бачив всю процедуру пологів? Іноді, слухаючи пристрасті інших чоловіків про спільні пологи, я задаюся питанням: тримав би я дружину за руку або тримався б за неї сам? Загалом, «породілля» з мене ніяка!»
Олександр В., 45 років
«Про пологи я не тільки гадаю. Я про них знаю більше, ніж навіть ті чоловіки, які брали участь у партнерських пологах. Моя дружина народжувала вдома. Знаєте, є така практика? Я не раз був асистентом акушерки, яка приймає пологи на дому. Ну а якщо врахувати, що у мене п’ятеро дітей, і я їх не робив, але і допомагав їм з’явитися на світ, то, думаю, я скоро буду приймати пологи без допомоги фахівця».
Адріан Т., 23 роки
«Вважаю, що про пологи зобов’язана думати жінка, а не чоловік. Є такі речі, які чоловік не повинен сунути свій ніс. Моя справа – заробити гроші і забезпечити дружині якісні медичні послуги. Звичайно ж, своїм обов’язком вважаю догляд за дружиною, підтримку, підвищену любов і турботу під час вагітності та пологів. Ні обговорювати процес пологів, ні тим більше брати участь у них я не збираюся. Я не хочу бачити всю цю фізіологію, оскільки є побоювання, що після цього я не захочу бачити дружину».
Євген Ст., 52 роки
«Я скажу вам так: пологи – для справжніх батьків. Про них не просто думати треба! У пологах чоловік зобов’язаний брати таку ж активну участь, як і в зачатті. А то що ж виходить – від сексу кайфували разом, а біль і страждання дістаються тільки жінці? Ні, дорогі чоловіки, будьте чоловіками до кінця! Ласкаво просимо в аптеку за тестом, в кабінет до гінеколога, УЗД, заняття для вагітних, в магазини для новонароджених, і звичайно ж, в родзал. Ось тільки тоді ви можете гордо називатися батьками. Я знаю, про що говорю, тому що я – двічі «рожавший» папа. Так, це дуже нелегко, і не для тендітної чоловічої психіки… Але! Це чесно! І, повірте, такий досвід варто пережити! Хоча б тому, що самі народити ви ніколи не можете!»
