Мислення притаманне всім людям, починаючи з дитячого віку. Це здатність переробляти, узагальнювати, систематизувати отриману інформацію, робити висновки і застосовувати результати роздумів до різних ситуацій і проблем. Спосіб мислення – дуже особиста річ, він формується під впливом навколишнього середовища, виховання, накопиченого досвіду. Спосіб мислення – це адаптація людини до оточуючих його умов. Оскільки початкові умови у всіх людей різні, існує докорінна відмінність у способі мислення.
Психологи виділяють кілька основних типів мислення, які діляться на різновиди:
- раціональне та ірраціональне;
- шаблонне і самостійне;
- примітивне і розвинене;
- чоловіче і жіноче;
- автоматичне і кероване;
- вільне і творче;
- упереджене і об’єктивне;
- позитивний і негативний;
- живе і нестандартне.
Особливості мислення інколи стають перешкодою на шляху до мети, заважають рухатися вперед. А в деяких випадках навпаки, виступають стимулом до розвитку.
Особливості мислення пристойної людини
Щоб розібратися в особливостях мислення пристойної людини, спочатку визначимося з визначенням «пристойна людина». Пристойність — якість особистості, що передбачає відповідність моральним нормам, громадським розпорядженням, прийнятим правилам поведінки. Обов’язкова умова – відповідальність за свої дії, чесність, нездатність здійснювати низькі вчинки. Це вміння вести себе гідно, проявляти шанобливість, чемність, вихованість. Як же влаштовано мислення пристойної людини, які його особливості?
Опора на вічні цінності
У своїх міркуваннях і думках пристойна людина спирається на справжні, вічні цінності. В історії ми бачимо безліч прикладів того, що правила етикету, громадські приписи, канони поведінки постійно змінюються, у той час як вічні цінності залишаються пріоритетними не одне тисячоліття. Порядна людина в думках порівнює ситуацію з традиційними заповідями, і приймає рішення, виходячи з принципів: не вбий, не нашкодь, не кради, не обдури. Він надходить так не з розрахунку на публіку, це його дійсні переконання, а вчинки відрізняються чесністю і благородством.
Прагнення до справедливості
Мислення пристойної людини засноване на прагненні до справедливості: він має можливість аналізувати події і приймати справедливі рішення, навіть якщо вони йдуть у розріз з його особистими інтересами. Мислення порядних людей базується на розумінні правил етики, об’єктивності: опинившись перед вибором, як вчинити в неоднозначній ситуації, вони чинять по совісті. Такі люди нездатні на низькі, підлі вчинки по відношенню до суперників, коли ті потрапили у складні обставини.
Відповідальність за вчинки
Пристойна людина вміє на підставі отриманого досвіду розглядати ситуацію під різними кутами, прогнозувати наслідки своїх дій і готова нести відповідальність за вчинки. Вона чітко усвідомлює, що його рішення можуть якось зачепити інших людей, поважає чужі прагнення, бажання, мрії, і контролює себе, щоб не завдати шкоди оточуючим.У разі, якщо його дії завдали шкоди крім волі, або при необхідній обороні, порядна людина мучиться почуттям сорому, жалю, відчуває докори сумління. Вона осмислює допущені помилки з метою уникнути їх повторення, прагне компенсувати заподіяну шкоду, не шкодує часу для допомоги ближнім.
Толерантне ставлення до інших людей
Мислення пристойної людини влаштована таким чином, що він уміє виділяти і цінувати в кожній людині його кращі якості. Тішиться чужим успіхам, досягненнями і результатами, навіть якщо це його суперник. Таке мислення виробляється у тих, кому з дитинства прищеплювали повагу до оточуючих. Воно передбачає доброзичливість, чуйність, великодушність і шляхетність по відношенню до ближніх. Порядна людина толерантно дивиться на переконання і життєву позицію інших людей, навіть якщо не поділяє їх точку зору. Йому властива широта суджень, оскільки він має розвинуте мислення – продуктивне, адекватне і націлене на розуміння особливостей інших особистостей. Він не робить поспішних висновків про чужі достоїнства і недоліки: спочатку збере інформацію, проаналізує, а потім зробить висновки.
Відмова від стереотипного мислення
Для кращого розуміння суті проблеми і пошуку ефективного рішення, пристойна людина уникає стереотипного мислення. Це дозволяє подивитися на питання з нової точки зору, розсунути межі підбору відповідей. Він перестає вірити повідомленням ЗМІ та фактів, викладених в інтернеті, перевіряє та уточнює дані, щоб не потрапити в пастку стереотипів. Його довіру викликають факти і цифри, а не емоційно подана інформація.Стереотипне мислення призводить до втрати індивідуальності, знижує самооцінку, приводить людей до середньостатистичної норми. Тому пристойна людина, що усвідомлює себе як особистість, відмовляється від нав’язаних шаблонів. Він не боїться видатися дивним і смішним, оскільки сподівається на зміну світу в кращу сторону.
Прагнення до саморозвитку і духовності
Пристойна людина, як правило, замислюється про самовдосконалення, підвищення свого духовного рівня, моральному вдосконаленні. Він прагне до осмислення життєвого призначення, розмірковує про відповідальність перед майбутніми поколіннями, намагається осягнути природу світобудови. З цією метою вивчає філософську, духовну і класичну літературу. Отриману інформацію піддає переосмисленню, робить висновки і застосовує на практиці, причому здійснює саморозвиток протягом усього життя. Порядні люди дбають не тільки про власний духовний розвиток, вони прагнуть врятувати суспільство від деградації, вчать оточуючих задовольняти потреби чесним шляхом, підвищує духовність. Особистим прикладом показують, що всім доступно мислення і модель поведінки пристойної людини. Вони не прагнуть отримати нагороду за свої вчинки, але їх поважають навіть недоброзичливці.
