О, скільки хвилювань, переживань доставляє батькам дитина малоїжка! Не люблю, не хочу, не буду – тільки й чути у відповідь на заклики і благання з’їсти кілька ложок. Як боротися з дитячою відсутністю апетиту? Ігнорувати? Але ж зростаючому організму потрібні білки, вітаміни і інші «будматеріали»!
Почніть з себе
З того, що саме дитина любить-не любить, можна зробити висновки про культуру харчування, що панує в родині, кажуть психологи. У сім’ях, де здорове харчування – стиль життя, діти менш примхливі. Тому боротьбу за хороший апетит свого малоїжки почніть з себе. А самі ви вчасно снідаєте і обідаєте? Або тільки змушуєте дітей? Подавайте добрий приклад, і ви переконаєтеся, що це самий простий, але дієвий спосіб перевиховання.
13 порад: що робити, якщо дитина відмовляється їсти
1. Їжте тільки за столом. Не йдіть на поступки, не приносьте їжу дитині в ліжко (якщо тільки він не захворів), «під» комп’ютер або телевізор. З часом апетит у вередуна почне проявлятися всякий раз, коли ви будете кликати його до столу.
2. Різноманітність – відмінний засіб, що поліпшує апетит. Спробуйте таким чином розпланувати меню на тиждень, щоб один і той же основний продукт не повторювався за сім днів жодного разу.
3. Не треба культивувати нелюбов до якогось певного продукту чи страви. Розповідаючи про те, яка ваша дитина оригінал, ви загострюєте його увагу на цій нелюбови. Ах, ось в чому справа, – розуміє дитина. Я не такий, як інші, на мене звертають увагу тому, що я не їм суп і не люблю м’ясо. Не стимулюйте дітей до подібної «незвичайності».
4. Психологи відзначають, що багато дітей не люблять обідати в шкільній їдальні тільки тому, що там занадто казенна, нудна обстановка і посуд під стать. Спосіб подачі страв для дитини дійсно важливий. Купіть для нього окремий, гарний посуд, сервіруйте страви з любов’ю і фантазією.
5. Смачних або несмачних продуктів не існує. Поясніть це дитині, розкажіть про те, що кожен продукт має свої переваги, свою «магію». У моркві, наприклад, прихована сила, що зміцнює зір, а риба робить людину здібніші до наук, успішніше.
6. Під час готування пробуйте кожен компонент окремо. Соус до м’яса повинен бути смачний сам по собі, як і гарнір, і кожен інгредієнт салату.
7. Перше, друге і компот – не догма. Та й порції батьки часто завищують. Дітям треба не так вже й багато: школяреві 11 років середнього зросту і ваги потрібно всього 300 г їжі в один прийом. Навіщо розтягувати йому шлунок?
8. Найчастіше діти відмовляються снідати. І цьому є пояснення: організм, який щойно прокинувся, не готовий до прийому їжі, до витрат на її переробку. Як бути?
По-перше, дитина повинна висипатися, щоб до ранку мати достатньо сил. По-друге, привчіть її до ранкової фізичної п’ятихвилинці – прокинувшись, нехай поробить нахили, пострибає, поприсідає. Фізичні навантаження «включать» в почуття голову. А допоможуть розвинути його яскравий посуд, затишна обстановка і апетитно оформлений сніданок.
9. Не обіцяйте дитині улюблені ласощі, якщо вона, припустимо, доїсть суп. Не нагороджуйте його за допомогою поганої, шкідливої їжі. Отримав хорошу оцінку – ось тобі тортик, прибрав у кімнаті – отримай шоколадку. Навіщо зводити шкідливі продукти в статус медалі? Придумайте іншу шкалу заохочень.
10. Іноді відмова від їжі – це не примха, а маніфест дитини, його спроба привернути увагу, заявити, що вона самостійна особистість з правом вирішувати самому їсти чи не їсти. Не наполягайте, не вимушуйте з цього приводу. Ще ніхто не помер з голоду в присутності їжі. Поясніть «самостійної, дорослої людині», що якщо вона зголодніє, то може зробити собі бутерброд. Втім, на більше нехай не розраховує: повноцінний обід і вечеря повинні бути за графіком.
11. Один з ефективних способів привчити дитину до правильного харчування – готувати їжу разом з нею. Цей час, до речі, можна використовувати для розмови по душам, обговоренню тієї чи іншої ситуації. Спільне готування зближує і робить їжу особливою, енергетично позитивною.
12. Візьміть сина (доньку) з собою на ринок або в магазин. Нехай допоможе вибрати потрібні продукти. А заодно – перевірити, звідки береться їжа, скільки вона коштує. Нехай відчує себе відповідальною людиною, причетною до проблем сім’ї.
13. Приготуйтеся, що в перехідному, «важкому» віці дитина буде вас критикувати, стверджувати, що ви готуєте недостатньо смачно, не настільки вишукано, як мама Петі (Васі, Ані). Поставтеся до критики спокійно, філософськи. І цей час, як період «не люблю, не буду» теж пройде.
