Вміння дитини самостійно грати – показник правильного розвитку, дозрівання мозку, дорослішання. У віці 3 років малюк здатний провести в середньому 40-60 хвилин за грою без залучення до неї оточуючих.
Чому важливо навчити дитину грати самостійно, навіть якщо члени родини або няня здатні приділяти дитині увагу протягом всього дня? Вміння зайняти себе грою, самостійно знайти розвагу, свідчить про особисте зростання дитини, це значимий етап формування характеру.
У процесі самостійної гри в дитини розвивається:
- вміння логічно вибудовувати процес – одні дії тягнуть за собою інші по ходу розвитку сюжету гри (щоб погодувати ляльку, слід приготувати їжу, накрити на стіл);
- ініціативність – постійно доводиться вирішувати ігрові завдання (якщо на шляху машинки виникла перешкода, потрібно придумати спосіб подолання);
- наполегливість і терпіння – бажаного результату не завжди вдається досягти з першого разу (нестійка башточка з кубиків падає, фрагменти пазлів не відразу знаходять свої місця).
Малюк, який грає активно і з задоволенням, перебуває в гарному настрої, що позитивно позначається на здоров’ї і психологічному стані. У процесі самостійної гри мозок дитини створює нові нейронні зв’язки, що важливо для розвитку. Вміння зосереджуватися на гру в подальшому допоможе дитині концентруватися на читанні, навчанні.
Причини небажання малюка грати одному
Багато батьків стикаються з ситуацією, коли дитина 2-3 років відмовляється грати самостійно, не вміє і не хоче зайняти себе, вимагає постійної уваги.
Така проблема виникає, якщо малюк відчуває дефіцит уваги з боку рідних. Зайнята своїми справами мама практично не спілкується з малюком, хоча він постійно при ній. Спроби залишити дитину наодинці з іграшками призводять до конфліктів, так як вона сприймає це як ще один крок до віддалення.
Важливо ліквідувати дефіцит тепла, перш ніж привчати малюка грати самостійно. Хоча б на півгодини в день дитина повинна отримувати маму «в безроздільне користування» – дитині потрібен тілесний контакт («обнімашки», масаж спини, ігровий масаж «рейки-рейки» і т. д.). Відчуття любові і уваги дає малюкові ресурс для самостійного пізнання світу.
Небажання самостійно грати спостерігається і в сім’ях, де діти проводять багато часу за переглядом мультфільмів і комп’ютерними іграшками. Дитина молодшого віку швидко звикає споживати візуальну інформацію, при цьому вміння фантазувати не розвивається. А самостійна гра базується на фантазії, вмінні створювати свій світ.
Ще одна причина відмови дитині грати самої – надмірна кількість іграшок, у тому числі тематичних, спеціалізованих.
Готовий гараж або ляльковий будиночок позбавляє малюка інтересу до творення, а грати в рольові ігри в 2-3 роки він ще не вміє. Варто сховати на час частину іграшок, залишивши різнопланові (ляльки, звірі, машинки) і багатофункціональні (кубики, конструктори).
Корисні поради
Дитині складно навчитися грати самої, особливо якщо вона позбавлена можливості спостерігати за іншими дітьми і переймати їх поведінку, копіювати дії, брати участь у спільних іграх.
З боку батьків потрібно створити відповідні умови для ігрової діяльності малюка і допомогти йому навчитися себе розважати:
- Подбайте про безпеку. В межах ігрового простору виключено наявність незахищених розеток, нагрівальних приладів і т. д.
- Звертайте увагу малюка на те, що він – господар простору для ігор і зберігання ігрового майна. Це дасть йому відчуття «свого світу» і допоможе сформувати відповідальність за порядок.
- Дайте в розпорядження малюка різноманітні іграшки, але обмежте кількість предметів. Частину іграшок можна ховати на кілька тижнів, а потім повертати – ефект новизни пробуджує інтерес. Обов’язково забезпечте дитині доступ до олівців і паперу, конструктору для малюків і т. д. – усього, що дозволяє розважатися самостійно.
- Беріть участь в іграх малюка – дитина не повинна відчувати, що вона одна. На перших порах потрібна щільна батьківська участь, потім – періодична. Важливо проявляти інтерес до того, чим зайнята дитина – це допоможе бути в курсі справ та настроїв, акуратно спрямовувати діяльність.
Дитина в 2-3 роки тільки вчиться займатися усвідомленою діяльністю протягом тривалого відрізку часу – від 30 хвилин і більше. Батькам необхідно стимулювати її зацікавленість, інакше дитина швидко кине гру. З цією метою задавайте навідні запитання (куди поїде машинка? що робить зайчик, коли прокидається?), вчіть шукати різні рішення головоломок, спільно придумуйте нові ігри.
Мотивація та підказки – важливий інструмент у привчанні дитини до самостійних ігор. Обов’язково хваліть малюка за малюнки, вироби, зібрані пазли, споруди з кубиків або конструктора. Підказуйте, дайте поради, щоб гра не заходила в глухий кут – малюк швидко втрачає інтерес до заняття, якщо у нього щось не виходить.
Привчайте дитину до рольових ігор: у сім’ю, у водія і пасажирів, продавця і покупців, розігруйте сюжети казок. Малюк, зрозумівши принципи і сюжети ігор, реалізує їх, використовуючи ляльки та м’які іграшки. Пробуждайте фантазію дитини – пропонуйте їй будувати гаражі, будиночки, магазини з кубиків, конструктора, предметів побуту. Ці навички допоможуть малюкові швидко освоїтися в рольових іграх з іншими дітьми.
Висновок
Щоб дитина могла самостійно розважатися, створіть вдома відповідну обстановку. Перш ніж запропонувати пограти, переконайтеся, що малюк добре себе почуває, чи не голодний, не збуджений.
Якщо дитина старше 3 років відмовляється від самостійних ігор, це привід звернутися до психолога для пошуку і усунення причин.
